Садиба — земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.381) м. Київ, 16 січня 2003 року № 435-ІV

Садовий будинок — будинок для літнього (сезонного) використання. ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ. Наказ «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» (Інструкція, п.2.4) № 127 від 24.05.2001

Самовільне водокористування — самовільне захоплення, використання вод без спеціального на те дозволу. ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ВОДНОМУ ГОСПОДАРСТВУ. Наказ «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації» (Методика, п.3.1) № 290 від 29.12.2001

Самовільне зайняття земельної ділянки — будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (ст.1) м. Київ, 19 червня 2003 року № 963-ІV

Самочинне будівництво — житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.376) м. Київ, 16 січня 2003 року № 435-ІV

Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів — документ, що підтверджує факт реєстрації фізичної особи (оцінювача) в Державному реєстрі оцінювачів та напрями і спеціалізації оцінки майна. У свідоцтві зазначаються напрями і спеціалізації, які підтверджені відповідними кваліфікаційними документами оцінювача (кваліфікаційними свідоцтвами оцінювача), що були подані з метою реєстрації. ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ. Наказ «Про затвердження Порядку реєстрації фізичних осіб (оцінювачів) в Державному реєстрі оцінювачів» (Порядок, п.13) № 2355 від 19.12.2001

Сервітут — право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

 а) право проходу та проїзду на велосипеді;
 б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
 в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі,
зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
 г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
 г) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
 д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
 е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
 є) право прогону худоби по наявному шляху;
 ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
 з) інші земельні сервітути.

ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.ст.98,99) м. Київ, 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ

Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності — суб'єкта господарювання — документ, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені. Сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, Фондом державного майна України. Форма сертифіката встановлюється зазначеним органом. У сертифікаті зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, найменування суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, його юридичні реквізити, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), дата видачі та строк дії, напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність. Сертифікат підписується керівником Фонду державного майна України та засвідчується печаткою. Сертифікат видається строком на три роки та може бути анульований з підстав, зазначених у статті 20 цього Закону. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (ст.18) м. Київ, 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ

Система геодезичних координат — мінімальний набір параметрів, необхідних для визначення місця розташування й орієнтації місцевої системи відліку відносно глобальної системи відліку/координат. МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ. Наказ Про затвердження Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією (Правила, п.1.9) 01.07.2004 № 564

Система землеустрою включає:

 а) законодавчо визначену діяльність у сфері землеустрою;
 б) органи, що здійснюють державне регулювання у сфері землеустрою;
 в) організацію, регулювання та управління у сфері

землеустрою;
 г) здійснення землеустрою на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях (далі - загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях);
 г) державний і самоврядний контроль за здійсненням землеустрою;
 д) наукове, кадрове та фінансове забезпечення землеустрою;
 е) суб'єкти та об'єкти землеустрою.

Закон України «Про землеустрій» (ст.3) м. Київ, 22 травня 2003 року № 858-ІV

Сільська місцевість — території, що знаходяться за межами міст і є переважно зонами сільськогосподарського виробництва та сільської забудови. Закон України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність (ст.1)» м. Київ, 17 червня 2004 року № 1807-ІV

Сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) — вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі. Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років (ст.1) м. Київ, 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ

Сільськогосподарські угіддя — земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції і включають у себе ріллю, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища. ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ. Наказ «Про затвердження методик проведення розрахунків виробництва продукції рослинництва в усіх категоріях господарств» (МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНИХ РОЗРАХУНКІВ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА В УСІХ КАТЕГОРІЯХ ГОСПОДАРСТВ, розд.1) 02.08.2005 № 225

Смуга відведення — земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги. Закон України «Про автомобільні дороги» (ст.1) м. Київ, 8 вересня 2005 року № 2862-ІV

Смуга прибережна — ділянка контакту суші та моря, що включає природні комплекси берега та прилеглої морської акваторії. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів» (Загальнодержавна програма, розд. І) м. Київ, 22 березня 2001 року № 2333-ІІІ

Смуги відведення з особливим режимом користування — для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування. ВОДНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.91)  м. Київ, 6 червня 1995 року № 213/95-ВР

Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання. Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.63) м. Київ, 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ

Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі — дозвіл) — офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки. ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ. НАКАЗ Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (Порядок, розд.2) 04.01.2005 № 1

Стале землекористування — форма та відповідні до неї методи використання земель, що забезпечують оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій. Закон України «Про землеустрій» (ст.1) м. Київ, 22 травня 2003 року № 858-ІV

Суб'єкти земельних відносин — громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.2) м. Київ, 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ

Суб'єкти землеустрою — органи державної влади та органи місцевого самоврядування;
юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій;
землевласники землекористувачі. 
Закон України «Про землеустрій (ст.4) м. Київ, 22 травня 2003 року № 858-ІV

Суб'єкти оціночної діяльності — суб'єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

— органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (ст.5) м. Київ, 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ

Суб'єкти оціночної діяльності у сфері оцінки земель — органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок;
— юридичні особи — суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та які отримали ліцензії на виконання землеоціночних робіт у встановленому законом порядку;
— фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок та ліцензію на виконання землеоціночних робіт у встановленому законом порядку; Закон України «Про оцінку земель» (ст.6) м. Київ, 11 грудня 2003 року № 1378-ІV

а) громадяни та юридичні особи — на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування — на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади — на землі державної власності. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.80) м. Київ, 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ

Суб'єкти права власності на землю (земельну ділянку) — фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації можуть бути суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) у випадках, встановлених законом. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.374) м. Київ, 16 січня 2003 року № 435-ІV

Схема планування території — містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин. Закон України «Про планування і забудову територій» ( ст.1 )  № 1699-III 20 квітня 2000 року м. Київ